Марсельське мило це, по суті, та ж сама кастилія, тільки французького виробництва, і оливкової олії в ньому має бути не менше 72 відсотків. В Європу його в 12 столітті завезли з Сирії хрестоносці, і воно не просто прижилося, а й збагатило заповзятливих французів, бо вони почали торгівлю своїм милом по всьому світу. Щоб мило не підробляли й узагалі було відчуття його винятковості, було ухвалено суворі закони: 72 відсотки саме провансальської оливки, маркування на всіх боках мила, форма квадратного бруска, колір від зеленкуватого до бежевого, неодмінна відсутність у складі тваринних жирів та будь-яких хімозинів, ну й мило не дозволяли робити влітку, воно швидше прогіркало. Звичайно, з століттями і приходом пральних порошків мильна імперія Франції перестала бути настільки великою, як раніше, на будь-якому кутку Марселя сьогодні ви можете купити шматок марсельського мила, але частіше за все - це лише жалюгідні підробки, розраховані на цікавого і недосвідченого туриста. Миловарень, що роблять автентичний продукт, залишилося лише чотири, і вони теж уже, йдучи в ногу з часом, вигадують нові різновиди Марсельського мила, збагачують його новими ароматами і т.д. Однак правило 72 відсотків ароматного провансальського мала для них залишається непорушним. Чим же таке чудове це мило? Звісно, воно ніжне, з дрібнобульбашковою м'якою піною, і досить дбайливо ставиться до шкіри. Крім Оливки, в ньому решту 28 відсотків складають кокос і пальма.Моє мило робилося, як і належить, холодним способом і дозрівало кілька місяців.